Тема. Написання твору на основі власних спостережень «Рости, вербичко!» Мета. Дати учням уявлення про вербу звичайну. Вчити спостерігати за явищами природи, виділяти ознаки, встановлювати їх взаємозв'язки розвивати уяву фантазію, збагачувати лексику образними словами, вчити передавати на письмі думки й почуття. Виховувати любов до природи, бережне ставлення неї. Обладнання. Художні ілюстрації зображення верби, вірші Н. Забіли, А. М. Мястківського.
Хід уроку І. Актуалізація опорних знань учнів -Діти, погляньте навкруг. Як гарно! Весна з’явилася на світ. У яке вбрання вона одягла берізку? А яблуньку, грушу, калину? А яка травичка біля школи? Подивіться, яка прекрасна земля у весняному цвітінні! - А хто із вас був біля річки?Що ви там цікавого побачили? Що найбільше сподобалось? - А я , діти, теж приготувала для вас дивинку. Нещодавно була біля річки і мені так сподобалась одна красуня. Ось і я вирішила вас ознайомити з нею. А може хто відгадає мою дивинку? (Діти висловлюються). - Правильно, мене зачарувала верба. Вербу здавна вважають символом України. «Без верби і калини – нема України» - гласить українське прислів’я. Це дерево росте там, де багато вологи. Найбільше воно любить рости біля річки. -А чому? Як ви думаєте? (Біля річки багато води, і п’є вербичка, скільки захоче. Її не мучить спрага). - Які у деревця листочки? (Довгенькі, зелені, вузенькі). - Які віти у верби? (Тоненькі, довгі, гнучкі, неначе коси опускаються до води). - Чому верба любить дивитися у воду? (Вона вдивляється на свою чарівну вроду. Милується своєю чарівною красою). - З ким любить розмовляти деревце? (З вітром). - Прислухалися ви до цієї «мови», коли ходили біля річки і спостерігали за вербою. (Дихне вітерець – і ллється ніжне, тужливе шу-у). - Про що шепоче вербичка з сухим очеретом? (Вона згадує сумну осінь і довгу зиму). - Як прокидається навесні вербичка? ( Вона спочатку випускає котики).
Виразне читання заздалегідь приготовлених віршів. На вербі, на гіллі
Білі – білі котики,
Доторкнуться лагідно
Лоскотливим дотиком.
Доторкнуться котики
Білі невеличкі
До руки, до ротика
До моєї щічки.
(Н. Забіла)
- Чим вас приваблюють котики весною?
Котики-воркотики
В мене на вікні.
Котики-воркотики
Гості весняні.
Не глядить на котиків
Лиш вусатий кіт.
Мабуть, зна, що котики –
Це вербовий цвіт
(А. Мястківський)
- Що вас насмішило у вірші? (Що вербовий цвіт названо котикаим-воркотиками). - Чому кіт вусатий не хоче глянути на вербовий цвіт?
- Так, діти. Першими весняними квітами у нашому домі стануть котики – квітучі гілочки верби. Їх дарують бабусям, мамам, сестричкам на свято. З цими пухнастими грудочками настає прихід весни. Та коли облітає нехитрий цвіт котиків, не поспішайте викинути пробуджені пагони. Посадіть у вогку землю незграбний пагінець, і він перетвориться на деревце. - Скажіть-но А для чого люди насаджують верби на берегах річок? (Щоб закріпити берег від розливу). - А як садять вербу? (Відріжуть гілочку, встромлять у землю і вона просте). - Діти, а хто з вас, чи ваших батьків садив гілочку верби в землю? - Я вже вам говорила, що верба - це своєрідний символ України. Великий Кобзар, Тарас Григорович Шевченко, як був у засланні, посадив вербову гілочку у палючому казахському степу. Доглядав її, оберігав від пекучого сонця. Вона нагадувала йому рідну Україну. На знак глибокої пошани до Т. Г. Шевченка казахський народ оберігає ту вербу й досі. - А хто знає поезію Т.Г.Шевченка, в якій описується верба? (Виразне читання вірша «Світає. Край неба палає») Світає. Край неба палає… Соловейко в темнім гаї Сонце зустрічає. Тихесенько вітер віє Сади, лани мріють, А між ними верболози, Лози зеленіють.
ІІ. Оголошення теми уроку - А тепер, діти, напишемо, на основі власних спостережень, твір «Рости, вербичко!».
ІІІ. Диференціювання завдань. Написання творів. Учні, які мають червоні картки записують твір, використовуючи на дошці опорні слова (зелено коса, ніжно – зелена сукня, золоті промінці, дзеркальна вода, шепотіти, очерет).
Приблизний твір учнів, які навчаються на «10», «11», «12». Росла біля річки зелено коса вербичка. Дивилась вона у дзеркальну воду й милувалась своєю красою. Часто шепотіла з очеретом. Бавилася з рибалками. Ніжно посміхалася сонечку, дякувала йому за золоті промінці. Весна розбудила вербичку від зимового сну. Махнула одним рукавом - і прокинулися котики. Махнула другим - і прибралася вербичка у ніжно – зелену сукню. Глянула верба у воду і повірити не може , що вона така вродлива. Рости, вербичко! Радуй нас!
- Учні, які мають сині картки, пишуть твір, доповнюючи речення. … зеленокоса вербичка. Вранці зустрічала … . Вдень бавилася … . Та одного разу … . … цікаві історії. Рости собі, … .
Примірний твір. Росла над річкою зелено коса верба. Вранці зустрічала ясне сонечко. Вдень бавилася з вітерцем. Вдивлялася у воду на свою чарівну вроду. Та одного разу прийшли діти. Цікаві історії розповіла їм вербичка. А на згадку діти посадили біля неї маленьку подругу – вербичку. Рости собі, вербичко!
- Учні, які мають жовту картку, списують текст, доповнюють його прикметниками.
Примірний твір. Росла біля річки ….. верба. Вона дуже полюбляла …..воду. Та одного разу до неї прийшли діти. Вони посадили біля верби ….. сестричку. Рости собі,вербичко! Виразне читання учнями записаних творів.
ІV. Підсумок уроку - Що цікавого ви дізнались з нашого уроку? - Чому люди так люблять вербу?
V. Домашнє завдання: намалювати ілюстрацію до твору.
| 
