Інсценування української народної казки «Коза-дереза на новий лад» І дія
Ведучий. За лісами, за морями відчиняє сонце брами, А за брамами отими чарівними, золотими
Диво-казка походжає, нас гостинно припрошає
До веселої господи, де від заходу до сходу
Щастя повняться простори, де зникають біль і горе.
Ведучий. Диво – диво – дивина – Ця чарівна сторона!
Ведучий. На узліссі, край села,
Тин був... І хата була.
Ведучий. Не велика й не мала Сімейка в хаті тій жила.
Це – Василько,
Це – Оксанка,
Дід Остап і бабця Ганнка.
Дід читає газету, баба – журнали, внук і внучка – в хаті Дід. Щось сумно... І карти грали, і гороскоп перечитали, і курс долара звірили. Баба. Ага-ага. І в журналах одне й те саме: маска для лиця, шампунь від лупи, а крем, діду, такий, що раз лице помащу і враз всі морщини пропадуть. Дід. Не пропадуть. Баба. А це ж чого? Дід. Бо нам треба хату продати, щоб купити тобі того крему. Баба. От ти, діду, не дасиш помріяти. Може б у город поїхали, в тіатру сходити б чи в кіно. Дід. От ти придумаєш, бабо, то ж купив тобі домашній кінотіятр. Дивись скільки хочеш. Баба. Не романтик ти, діду. Давай хоч на базар сходимо. На людей подивимось і себе покажемо. Дід. То пішли. А де ж це наші онучата? Мабуть знов в інтернеті зависають. Баба. Оксанко, Васильку, ми йдемо на базар, а ви дивіться не бешкетуйте. Оксанка. Бабуню, купіть мені щось солоденьке і новий випуск "Лізи”. Василько. А мені чіпси і новий диск з іграми. Баба. Нове покоління, що скажеш... Ну запрягай, діду, коника та й поїдемо. Дід. Ага, зараз, коника... (Дістає мобільного телефона). Альо, гараж. Радіо-таксі? Нам на базар. Ага, чекаємо.
ІІ дія Вивіска – "Ярмарок”
Ведучі (по черзі). Поспішайте всі на ярмарок!
Поспішайте всі на ярмарок!
Тільки сьогодні, тільки у нас,
Ціни, які приємно здивують вас!
Пісня "Ой, що то за шум учинився”
Ой, що то за шум учинився?
То на ярмарок народ зголосивя.
Той воли собі купує, та спідничку,
Тепер добре і дружині, й чоловічку.
1-й продавець. Бублики! Бублики!
Найсмачніші бублики!
Хто бубликів не купить,
той не буде вище пупа.
А хто бублики з’їсть –
Підросте на метрів шість!
2-й продавець. Косметика від "Мері кей”, найкраща косметика року. Бабуню, купуйте крем від морщин, а може крем для загару? Діду, а вам крем для гоління з молодильним ефектом. Через місяць будете на 10 років молодшим. Дід. Так, Ганко, тобі крему не треба, ти в мене і так молода. А от крем для гоління покажіть. Скільки він коштує? (Дивиться на ціну, лякається і робить круглі очі). Бабо, пішли звідси скоріше. 3-й продавець. Купіть у мене курочку, купіть у мене рябую. Кожен день зранечку, несе по яєчку. Яєчка поживні, корисні, у них багато вітамінів. Бабусю, дідуню, купіть у мене курочку. Місяць яєчка поїсте – усі болячки зникнуть. Дід. А ми йогурти їмо. Баба. Біобаланс підтримуємо. 4-й продавець. Купіть мого півника,
купіть мого красеня!
Мій півник – молодець,
У нього червоний гребінець,
Вранці встає, всіх будить,
Ще й співає на весь двір: - Ку-ку-рі-ку!
Дід. Є у нас будильник, електронний. Баба. Ще й сусіди скандальні. Не треба нам півника. 5-й продавець. Кому кізоньку?
Кізоньку красиву,
Кізоньку розумну,
З гострими ріжками,
З тоненькими ніжками,
Що танцює і співає,
І усіх розвеселяє.
Усі танцюють і співають Ой, там на торжку, на базарі,
миски та ложки продавали,
і купили дід та баба козу,
і натішитись ніяк не можуть.
Козу, як рожу, купили,
на базар недаремно ходили.
Баба. Купи, дідусю, купи. Вона така гарна. Дід. Гаразд. Куплю, та й долар падає... Продавець. На тому бувайте здорові. Козу забирайте, шануйте її і догождайте.
ІІІ дія Дід з бабою прийшли додому. Їх зустрічають Василько і Оксанка Дід. Ось Василько і Оксанка – це наша кізонька. Оксанка. Ой, яка гарненька. Які гострі ріжки, які тоненькі ніжки. Ми з тобою подружимось, кізонько. Василько. Дідуню, я твою козу-красу піду трішки попасу на лужку. Василько бере кізоньку і веде пасти. Всі останні йдуть до хати. Грає тихенька музика Ведучий. Василько ту козу пастись повів,
А сам з сопілкою під дубом сів.
На сопілці собі грає,
А коза траву щипає.
Ведучий. Напоїв Василько цю козу водою,
Та й пішов додому із козою.
Вечір. сонечко сідає,
Дід Остап їх зустрічає.
Дід. Кізонько моя люба!
Кізонько моя мила!
Чи ти пила, чи ти їла?
Коза. Мм-е-е-е!!!
Ні, дідусю, не пила і не їла.
Тільки бігла через місточок
Та вхопила кленовий листочок.
А як бігла через гребельку,
То вхопила водиці крапельку.
Оце тільки пила, тільки їла.
Дід. Ет, ти лядаще хлопчисько! Геть з моїх очей, неробо! А ти, моя кізонько, ходи до мене, пожалію. Оксанка. Дідуню! Я козу, таку красу,
Піду вранці попасу.
Баба. Ось і добре! Підеш ти.
Оксанко, цю козу пасти.
Ведучий. Коза пасеться – їсть траву,
А Оксанка, діти,
Наспівує собі пісні
І збирає квіти.
Ведучий. Напоїла дівчинка цю козу водою
Та й пішла додому разом із козою.
Вечір. Сонечко сідає...
Дід Остап їх зустрічає.
Дід. Кізонько моя люба!
Кізонько моя мила!
Чи ти пила, чи ти їла?
Коза. Мм-е-е-е!!! Ні, дідусю... Дід. Ах, ти ледащо. Що братик, що сестричка – одного поля ягідки. Геть з-перед моїх очей. Бідна моя кізонька. Баба. Може я твою козу піду вранці попасу? Дід. Е ні, бабо. Більше нікому не довіряю. Сам уранці цю козу піду в поле попасу. Ведучий. Дід свою козу пасе,
Ще й відро води несе.
Але козу не став сам гнати,
Пішов уперед ворота відчиняти.
Ведучий. Відчинив ворота козу зустрічає.
І козу-дерезу, як завжди питає.
Дід. Кізонько моя люба!
Кізонько моя мила!
Чи ти пила, чи ти їла?
Коза. Мм-е-е-е!!! Ні, дідусю... Дід. Бачите, що коза ця наробила, –
Вона весь час усіх дурила!
Ось я що козі зроблю, –
Я їй боки облуплю.
Коза (втікає). Ой, не треба це було так усім брехати.
Ой, треба тепер швидше до лісу тікати.
ІV дія Ведучий. Та коза прудкою була –
І швиденько до лісу втекла.
Вскочила в зайчикову хатку
І вигнала бідне зайчатко.
Сидить зайченя на пеньочку і плаче,
За сльозами світу не бачить.
Лисичка (входить). Хто сидить тут один і без хати,
Похиливши голівку вухату?
Зайчик. Ой, лисичко-сестричко, страшенне
В мене в хаті сидить на печі.
Воно хатку забрало у мене.
Мені страшно самому в ночі.
Лисичка. Я – руда лисиця,
Вовчика сестриця,
Вижену страхіття,
Викину, як сміття.
Лисичка і зайчик ідуть до хатки Лисичка. Ану виходь, жорстока,
я – лисонька висока.
Тебе я прожену,
Й вовки не доженуть.
Коза. Я – коза-дереза,
Півбока луплена,
За три копи куплена.
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету.
Тут тобі і смерть
Лисичка. Ти пробач, зайченятко, пробач,
Боюсь я заходить, хоч плач.
Побіжу до своїх лисенят,
Понесу їм м’ясця шмат.
Зайчик знову плаче Вовк. Чий це голос я чую здаля?
Ніби плаче якесь там маля.
Хто за кущиком низько схиливсь?
Ти на мене скоріш подивись.
Зайчик. Я – зайчик, тваринка вухата,
Була в мене гарнесенька хата.
Та прийшло щось дуже страшенне,
Відібрало ту хатку в мене.
Вовк. Я – силач, чемпіон лісовий,
Не боюсь я нічого й нікого.
Ти до хатки веди мерщій.
Вижену звіра я злого.
Хто тут зайчика перелякав?
З хати геть! Це я, вовк, сказав.
Коза. Я – коза.... Вовк. Ще не бачив страшного такого,
Ні, не вижену звіра я злого.
Хоч і сильний я та дужий,
Та мене він враз подужа.
Прощавай, побіжу...
Зайчик плаче Ведмідь. Йду по лісі, кущі ламаю,
Бо велику я силу маю.
Всі бояться мене, силача.
Зніму кошика ось із плеча,
Сяду. Ні, чую, хтось ніби плаче.
Що ти робиш тут, друже зайче?
Зайчик. Ой, ведмедику волохатий,
Вигнав звір страшний мене з хати.
І лисичка і вовк його гнали.
Не змогли і самі злякались.
Ведмідь. Я – ведмідь, богатир волохатий,
То ж ходім до твоєї хати,
Як ударю його я лапою,
Враз опиниться він за хатою,
Утече звір із нашого бору,
Не прийде вже до твого двору.
Гей, чудовисько, я йду,
І несу тобі біду!
Викину тебе із хати,
Добре буде для зайчати.
Покажися, злодіяко,
Бо ввійду я сам до хати.
Коза. Я – коза... Ведмідь. Зайченятко, постривай,
Почекай-но, не втікай.
Я і сам її теж боюся,
У кущах скоріше сховаюся.
Побіжу до свого барлогу,
Ой, хватає вже щось за ногу.
Зайчик плаче Рак. Я – маленький, повзу до річки,
Бо люблю я чисту водичку.
Ой, хто тут ось на пеньку
Сліз налив цілу ріку?
Зайчик. Ой, безталанна я тваринка,
А була ж у мене хатинка.
Та страхіття мов з неба упало
І з хатинки мене прогнало.
Рак. Я малий і зубів не маю,
Але друзів коли ображають,
Йду їм я на допомогу.
Покажи мені, друже дорогу.
Зайчик. Ой, за дубом отут моя хата,
В ній сидить та чума волохата.
Рак. Гей, виходь-но скоріше до мене,
Будем битись у траві зеленій.
Коза. Я – коза... Рак. А я – рак-неборак,
Як щіпну, то буде знак.
Ведучий. На піч лізе і щіпає,
А коза у ліс втікає.
Хай тепер рогата знає,
дружба завжди допомагає!
А як ти усіх дурила,
То біжи у ліс щосили.
Куди, кізко, не підеш –
Справжніх друзів із брехнею
Ти ніколи не знайдеш.
Ведучий. Чи ви бачили таке?
На пеньку сидить коза.
Гірко плаче – вся в сльозах.
Ведмідь. Може, друзі, ми підем,
Її до діда відведем?
Зрозуміла вже вона,
Що поганою була.
Коза. Ой, погана я була, нащо діда підвела.
Нащо я його дурила, всіх я друзів розгубила.
Лисичка. Щоб тобі допомогти,
Треба дідуся знайти.
Коза. Добрий день, дідусю любий!
Ти пробач мене, рогату!
Зрозуміла я сама,
Що поганою була.
Дід. Що ж тут робити? Бабусю, онучата, звірята лісові, пробачимо кізоньку. Всі. Пробачимо. Бабуся. От і добре. Всі помирились. Дружба – це дуже важливо.
|
