Тема. «А що третє свято – святе Водохреща» Мета. Поглибити знання учнів про свято Водохреща, звичаї, обряди, традиції, пов’язаних з циклом Різдвяних свят; розвивати творчі здібності учнів – уміння виразно читати твори; виховувати повагу до традицій наших прадідів, патріотизм, милосердя, почуття прекрасного. Обладнання. Проекти учнів із зображенням дійства освячення води на річці, дитячі малюнки та вироби на тему «Різдвяні свята», фонограми щедрівок, програвач МР3
Хід заняття Вступне слово вчителя Дорогі діти! Сьогодні наша класна година присвячена завершенню різдвяного циклу свят. Усі ви знаєте ці свята, але з кожним наступним поколінням традиції святкування забуваються, відходять в минуле. Тому, щоб зберегти пам'ять про наших предків, про їхні звичаї та обряди, ми вирішили провести виховний захід на тему «А що третє свято – святе Водохреща». Січень – перший місяць року й найсуворіший місяць зими. Січень – перший місяць року й найсуворіший місяць зими. Кажуть, що це зими половина, бо січе зиму навпіл. Проте є й інші пояснення назви цього місяця. Січень, бо сніг січе з вітрами. Ще таку назву в давнину пов'язували з тим, що саме о цій порі вільно рубали сокирами (сікли) деревину, бо вона перебувала у стані спокою. Народна мудрість каже, що в січні сонце повертає на літо, а зима - на мороз. У цьому місяці найясніші, сонячні, але разом з тим - морозні дні. Сонце іноді при сильному морозі видається наче в кільцях. Це називається «простинець». А ще січень називали «студень», «тріскун», «шипун», «льодовик», «вогневик». Саме на цей місяць припадає найбільше свят, що позначені особливою поетичністю. Подивись: з початку року На землі лежать сніги. Скрізь, куди сягає око, Кучугури навкруги. Вітер снігом б'є в обличчя, Засипає снігом дах, І ведуть між себе січу Хуртовини у степах . Вийшов січень у кожусі – Білі брови, білі вуса. Біла торба у руках, Зорі світяться в очах. Січень сипав із торбинки Сніг на сосни і ялинки, Запросив до свят усіх І дорослих і малих. В одній з колядок мовиться: «Та прийдуть до тебе три празники в гості: що перший же празник – Різдво Христове, що другий же празник - святого Василя, що третій же празник - святе Водохреща».
Дівчата співають різдвяну пісню «Добрий вечір тобі, пане господарю».
Протягом усіх Різдвяних свят, які тривали два тижні – від Різдва (7 січня) й до Водохреща (19 січня), у кожній господі тричі варили кутю – багату, щедру й голодну. У Віфлеємі Різдво є найдавнішим нашим святом. Походить воно з дуже давніх часів. У ті часи це було свято на честь бога Сонця, що звався Дажбог. Пізніше, коли наші предки прийняли християнство, того самого дня почали святкувати день народження справжнього Бога. В стайні на сіні – Христос родився всім на спасіння! Люди, радійте, Христа вітайте, Слава на небі Богу Святому, Землі спокій Роду людському.
Різдво починається Святвечором. На це родинне свято готують 12 страв, найосновнішою їжею звичайно ж є кутя і узвар. – Що ще роблять на це свято? – Хто проспіває нам якусь незвичайну колядку?
Можна завчасно вивчити з кількома дітьми маловідомі колядки 1. Радісна новина весь світ звеселила, Україну срібна зоря ясно освітила. Ясно освітила й стала гомоніти: Радуйся, веселіться, українські діти! Радуйтеся, діти, по всій Україні, Народивсь малий Ісусик у яслах на сіні. Три князі зі сходу й ангели небесні поклонились, Прославили Дитятко чудесне. Українські діти скоро поспішили Та й Ісусові дарунки щиро приносили. Дарунки принесли та й стали співати: « Благослови нас, Ісусе, та й Божая Мати». «Дай нам добру долю, дай нам щастя, Ти потреби наші знаєш много, бо вродивсь убого!» А Ісусик каже:»Українські діти, Жийте в щасті, жийте в славі, мов ті гожі квіти». Досить ви бідили, досить ви терпіли, Я поможу вам щасливо ще дійти до цілі» Слава Богу, слава, за слова зичливі, Як Ісусик буде з нами, будемо щасливі!
– Так, це колядка не всім відома дуже цікава. – А хто ще хоче сам заколядувати?
2. На небі зірка ясна засіяла, Хвиля спасіння нам завитала. І любим світлом сіяє: Бог в Віфлеємі рождаєсь, Щоб землю з небом в одно злучити, Христос родився. Славіте! В біднім вертепі, в яслах, на сіні Спочив Владика Цар Світа. Отож до него спішімо всі нині Нашого жде він привіта. Спішімо любові теплом огріти, Христос родився. Славіте! Благослови нас, Дитятко Боже, Дари нас нині Любов’ю Най ціла сила пекла не зможе Нас розділити з Тобою. Благослови нас, ми Твої діти. Христос родився. Славіте!
Нарешті надходила третя й остання в різдвяному циклі кутя. У народі її називали «голодною». Голодною кутею цей Святвечір зветься тому, що в цей день необхідно дотримуватись суворого посту. На цю вечерю готують кутю та узвар, варять вареники, всякі інші страви. Усі страви готують з рослинних продуктів. Риби в цей день не їдять також. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху хлібину, щоб хліб родився. Кутя й узвар на покуті, на сіні, І житній хліб, і, ніби сонце, книш... Але нічого зранку не торкнись - Ще воду й волю святять в Україні! Хай святиться - там, де вітцівська хата, Хай святиться - там, де святий Дніпро! Дасть Бог, що прийде воля і добро - Кутя убога стане нам багата! Споживши страву, горщики виносили до воріт і розбивали. Деінде мисливці робили кілька холостих пострілів. Ці дійства пов’язували із завершенням свят – розстрілювались і проганялись кутя і мороз. Діти тим часом вибігали на вулицю, стукали макогонами в хатні кутки й декламували: «Геть, кутя, з покуття, йди на базар. Паляниці – лишайтесь на полиці!» На голодний Святвечір водили «Меланку», здебільшого дівчата, хоч у деяких регіонах робили це парубки. Дівчата ворожили : збирали ложки зі столу, сідали на поріг і стукали ними: звідки собаки загавкають у той бік заміж піде. З голодною кутею пов'язаний обряд «закликання морозу». Господар набирав ложку куті, підходив до вікна і тричі говорив: «Морозе, йди до нас куті їсти!» Після цього ще раз звертався: «Не йдеш? То не йди ні жито, ні на пшеницю, ні на всяку пашницю!» Перед Різдвяними святами хати прикрашали «павучками», «їжачками», які робили із тіста чи глини. А напередодні Водохреща, на покуття, робили хрестики із соломи та чіпляли біля вікон, обабіч віконних рам і дверей. Вони виконували роль оберегів від нечистої сили, котра у дні свят уважалась особливо небезпечною. До Водохреща жінки намагалися не полоскати у воді білизни, бо «там чорти сидять і можуть вчепитися. Загалом до Водохреща протягом всіх свят жінки не ходили по воду, це мали робити лише чоловіки. Йордана (або Ордана, Водохреща, Богоявлення) – третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке православні та греко-католицькі християни відзначають 19 січня. З ним пов'язують хрещення на Йордані Христа. Цього дня 30-річний Ісус був охрещений Іоанном Предтечею у водах річки Йордан. Іоанн Предтеча жив у пустелі, носив одяг з верблюжої шерсті та весь час проводив у молитві. Їв він дуже мало. Бог велів йому йти на річку Йордан і сповістити , що скоро з’явиться Спаситель. Він говорив: « Покайтеся!Христос уже на землі!» Хто його слухав, того Іоанн хрестив у річці Йордан. Тому його християни називають Іоанном Хрестителем. Свято називається Богоявленням, адже людям тоді явився Господь у Трійці: Бог-дух святий злинув над Христом, як голуб, а голос із неба мовив: «Це – Син Мій улюблений!». На Водохреща все навкруг звабливе, Зимове свято наше особливе, Води йорданської рукою я торкнусь, Почую Господа, у вдячності схилюсь. Опівночі великі чудеса: Вщухає вітер і панує тиша, І відкриваються усім нам небеса, Прислухайся до вічного ти лишень. Вода хвилюється, цілющою стає, Добром, любов’ю заблищить краплина, Всьому навколо сили додає - Із серця радість, наче пісня лине Іван Хреститель закликав людей покаятися і очиститися через хрещення. За Новим Завітом, Ісус хрестився, як звичайна людина, хоча в нього не було гріхів. Просто, було потрібно, «щоб сповнилася уся правда». Свято Богоявлення було встановлено у другій половині ІІ століття, спочатку його відзначали одночасно з Різдвом. Лише у ІV столітті Різдво стало самостійним празником. Про Водохреще вперше згадують в Іпатієвському літописі 1114 року. За народною традицією, воно ще зветься Хрещенням, Йорданню, Орданню. Там на річці на Йордані Там Господь Хритстос хрестився. З рук хрестителя Івана У святій водичці вмився. Розійшлись Апостоли Ген за гори, ген за води, Голосили Боже слово І хрестили всі народи. І святий Андрій – Апостол Воду цю приніс за море, Нашим Дніпром плив він просто Аж до Київської гори. Наш святий князь Володимир Нарід весь обмив свій рідний Йордан – водами святими, Щоби правди став він гідний. Де є віра в Боже слово, Де любов є до Вітчизни- Всіх вода – Йордань обновить, Всіх Йордан вода очистить.
Своїм водохрещенням у Йордані Спаситель започаткував Таїнство водохрещення – одне із семи головних церковних таїнств, через яке людина ніби наново народжується для життя яво Христі. На честь євангельської події в цей день, а також на передодні у всіх православних храмах відбувається чин Великого водо освячення. До речі , усі більш – менш значні церковні свята супроводжуються освяченням води. Уперше людина занурюється у святу воду під час хрещення, зазвичай невдовзі після народження. Таким чином людина «оновлюється» для майбутнього достойного життя. Свячена вода неодмінно має бути присутня під час освячення храмів, жилих і господарських будівель, а також усіх предметів, що використовуються під час богослужіння. Свячена на Водохреще вода має вживатись натще. Вважається, що саме за цієї умови вона має найбільшу силу. До магічних властивостей свяченої води відносять здатність гамувати пристрасті, відганяти від оселі злих духів, дарувати хворому одужання часто від невиліковних хвороб. - Як ви думаєте , чому воду освячують щороку?
Відповіді дітей Так, діти, ви праві. Світ наш сповнений гріхів, а церква, освячуючи воду, повертає водній стихії первинну чистоту. Щоб освячена вода приносила користь , потрібно дбати про чистоту власних думок і вчинків. Головна подія наступного дня - хресний хід до водойми після богослужіння у церкві. Священик святить воду просто неба - у річці, озері, ставку. Колись, перед глобальним потеплінням, цього дня на крутій кризі вирізали ополонку у вигляді хреста, а сам крижаний хрест встановлювали поряд і поливали буряковим квасом. Червоний хрест - стародавній вогненний символ. Коли священик занурює свого хреста до ополонки - вода вважається освяченою. Вода хреститься вогнем. Хрещенська вода має особливе благословення, бо в ній, як кажуть старші люди, «сам Господь купається». Люди йшли до річок чи озер з іконами та корогвами, а також із запаленими «трійцями» – трисвічниками, або ж просто трьома свічками, уквітчаними пахучим зіллям і барвінком. Чудотворна Хрещенська вода звалася "Великою аліасмою", тобто великою святинею і вважалася українцями дуже помічною від навроків та хвороб. Нею освячували оселі, садиби, худобу і посіви, а в йорданських ополонках проводили купелі важко хворих людей. Люди зберігали освячену воду протягом року біля образів й користувалися нею як оберегом (при пожежі) та лікувальним засобом. На диво багатьом - вона не псувалася і не втрачала "чудодійних" властивостей. Господар, повернувшись додому,наливав у миску свяченої води й кількома засушеними васильками , мов кропилом, окроплював усі приміщення, реманент, вулики, колодязь. За ним ішов син з пирогом, малював крейдою хрестики на стінах , дверях, вікнах усіх будівель і за кожним разом відкушував пирога. Цей магічний обряд покликаний оберігати садибу від нечистої сили та хвороби. Дівчата та молоді жінки вмиваються «йорданською водою», щоб мати гарне личко. Сміливіші купаються в ополонці. Причому ще ніхто не жалівся на застуду після хрещенського «моржування». За традицією, в час йорданського богослужіння просто неба випускають голубів – це символізує Духа Божого, який сходив з небес на Христа в образі голуба. Колись жінки довгенько після свята побоювалися прати у річці білизну. Вважалося, що в час освячення нажахана нечиста сила вистрибує з пречистої води і мерзне на суші доти, поки якась молодиця не намочить у водоймищі брудну білизну. Втішені русалки та водяники спускаються по ній назад у воду. Свято закінчується. То чому, діти, свято Водохреща ще називають Господнє Богоявлення? На Водохреще співають особливих, «йорданських», пісень. А на Поділлі у переддень Богоявлення щедрують. Гей, ти, пане, пане-господарю! Щасти, Боже, із Йорданом, Із Йорданом, із водицею, Із царицею, і усім домом, І усім добром, із твоєю дружиною, Із твоєю челядкою, Із дочками, як чічками. Господарю, як королю, щасти, Боже! З усім двором, із челядкою багатою, Із роями, із ланами, Із сусідами, із панами, Із Господом Христом Богом, На здоров»я, на літ много! Дай, Боже! Зірниця з неба світло кидає Ісус сьогодні хрещення приймає Нехай ця зірниця в Йорданськії свята Несе всі злагоди до Вашої хати. У Йорданську цю годину Віншую Вашу всю родину Хай рід Ваш славиться в народі Хай прибуває в Вашім роді. Я Вас усіх поздоровляю, Щастя радості бажаю. Нехай же справді буде так Як ми собі бажаєм Щоб не згасав Йорданський знак Над нашим рідним краєм Веселіться всі Христос ся Хрещає!
З вечерею усіх смачною, з Йорданською святою водою! Щоби Ісус, що охрестився, Завжди в потребі заступився, За весь Ваш рід і за родину, За нашу неньку Україну, Щоб гості з’їхались бажані, Христос хрестився у Йордані!
Нехай Хрещення Господнє в хату, Радості вам принесе багато, Розбудить приспані Надії, Добром і Щастям Вас засіє, Водицею окропить та любов’ю, І подарує вам міцне здоров’я! Вітаю з Хрещенням Христовим! Хай ялинка мерехтить, Хай щедрівочка дзвенить, Бажаю бути всім здоровим, Вітаю вас з Охрещенням Христовим! Хрещення – це дуже важливий день у житті. Людина ніби знову народжується на світ. Людська душа отримує від Бога благодать, силу творити добро і стає ближчою до Бога. Після хрещення в людини починається нове життя . Бог допомагає їй у всіх добрих справах. А ми самі намагаємось творити добро, виконувати Божі Заповіді. Після Водохреща розпочинався новий весільний се¬зон, який тривав до Великого посту. Це був час веселощів і до¬звілля. Молодь збиралась на вечорниці, сім'ї влаштовували складчини та ходили один до одного в гості з метою наблизити весну. Наступного дня після Водохреща , 20 січня – святкували день Івана Хрестителя. В цей день до роботи ще не приступали, а лише готувалися до трудових буднів. Селяни вранці роздавали худобі разом із соломою рештки хліба і солі, що лежали на покуті від «багатої куті», – аби скотинка плідна була. Сіно, яке від святок в домі лишалось, ховали під стоги ,що, за народним повір’ям, повинно було їх захистити від мишей. Його клали також під квочки, щоб курчата велися. Найбільш нетерплячі жінки вносили до хати гребені, мички, елементи ткацького станка, але роботи не починали – «бо ще гріх». Наступного дня починалися справжні трудові будні. Жінки і дівчата пряли, ткали, вишивали, чоловіки – молотили, заготовляли дрова, ремонтували і майстрували знаряддя праці. Хоча весни було чекати ще довго, але подумки селянин був на ниві чи на полонині. – Чи знаєте ви прикмети Водохреща?
• На Водохреща день ясний – хліба будуть чисті, а якщо похмурий – буде у хлібі повно «сажки»; • Іде лапатий сніг – на врожай. • Якщо похмуро – хліба буде вдосталь. • Якщо зоряна ніч – вродяться горіхи і ягоди. • Коли на Водохреща випав повний місяць – бути великій воді. • Удень іде сніг – на врожай гречки: вранці – ранньої, вдень – середньої, а ввечері – пізньої. • Якщо вдень осідає іній, то у відповідний день треба сіяти пшеницю. • Під час освячення води йде сніг – добре роїтимуться бджоли. • Коли риба табунами ходить – на рої добре.
– Наше свято доходить кінця. – Що нового ви дізналися про святкування Водохреща? – Чи сподобалось вам ? Діти читають молитву Катерини Перелісної Молитва Пошли нам, Боже, маленьким дітям Щастя, здоров’я на довгі літа. Щоб виростали розумні, сильні. Душею чисті і серцем вільні. Щоб нам світила зіронька долі, Щоб ми не знали лиха ніколи.
Підготувала: Н.Л. Немченко, вчитель початкових класів
| 
