Прийшла пора зимі на північ повертатись, Тож хоче вона з нами попрощатись. Мета. Ознайомити з традиціями українського народу, особливостями святкування, розвивати інтерес до історії, звичаїв народу, почуття прекрасного, естетичний смак, виховувати любов до свого народу, до прекрасного: поезії, музики, природи. Обладнання. Програвач МР3, фонограми до пісень.
Хід свята Вчитель. Гостей дорогих ми вітаємо щиро, Стрічаємо з хлібом, любов’ю та миром.
У нашого народу є чудові традиції. Сьогодні ми ознайомимося зі святкуванням чудового свята «Стрітення». Це свято початку весни. У цей день зима, кажуть, іде туди, де було літо, а літо – де була зима. За сивої давнини це свято мало інші назви – Зимобор, Громовиця. За повір’ям саме 15 лютого зима зустрічається з весною. Звідси і назва – Стрітення.
Учні ( по черзі) 1. Снігами вкрилася земля Метелиця гуляє, Малює вікна морозець Та носики щипає.
2. Сьогодні весело у нас – Ми зиму проводжаємо. Усіх, хто в класі є в цей час, Ми гаряче вітаємо.
3. Зима нас вдосталь розважала: Ми взимку Новий рік стрічали, Біля ялинки були ігри, жарти, сміх… Та ще й катались з гірок снігових.
4. Прийшла пора зимі на північ повертатись, Тож хоче вона з нами попрощатись.
5. Ось зима по нашім краї На санчатах роз’їжджає. Сніжок сипле без зупину – Вже засипав всю Вкраїну.
6. Де не гляну я – на дворі Всюди бачу білий колір! Ліс і поле, і діброви Білі одягли обнови.
7. Сніг січе безперестанку – Зима трудиться із ранку! І мороз не угаває, Йому й вітер помагає.
8. Не мети, не мети, Зимонько, снігами, А приходь ти до нас З гарними піснями.
Зима. Хто це тут кличе мене? Іду, іду, снігу намету, З вами разом потанцюю, Бо ще силу свою чую.
Пісня «Зима – красуня білолиця!»
Учениця. У лютому кажуть, сонце йде на літо, а зима на мороз. А ще кажуть, коли лютий дорогу підгриз – кидай сани, бери віз. Так що хочеш не не хочеш, а тобі, Зимонько, доведеться з Весною зустрічатися. Учень. Отже, 15 лютого – Стрітення. Бабуся розповідала, що в цей день Зима з Весною змагається. І хто з них переможе, той і господарюватиме до кінця місяця. Учитель. На Стрітення люди уважно стежать за погодою, намагаючись виявити найменші її зміни. З цим пов’язано багато народних прикмет.
- Якщо на Стрітення сніг зранку, буде врожай ранніх зернових, увечері – пізніх. - Якщо тепло в цей день і сонячно, то й весна буде теплою. - Якщо відлига – жди пізньої весни. - Ясна й тиха погода – на добрий врожай. - Як на Стрітення півень нап’ється води, то хлібороб набереться біди. - Як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі – жди стужі. - Якщо бурульки короткі, то літо – сухе й погоже.
Учень. Колись лютий казав: «Якби мені та сила, що в січні, то я б бикові роги обломив». Але сила в нього не додається, а стає все менше. Ось – ось, Зимонько, пропаде твоя силонька: Ось подивись, як звірята у лісі Весну – красну шукають.
Зайчик. Вже набридла ця зима, Їжі в лісі вже нема. Кожушок геть обносився Від зими я вже втомився… Весна мені снилась, Ще вона десь забарилась: За високими горами, За широкими долами.
Учениця. Зимонько, зимонько, снігом не труси І морозу морозити не вели. Бач, он зайчики сидять Та від холоду тремтять. Зайчики. Хто нас пожаліє? Лапки нам погріє?
Учень. Ми вас пожаліємо, Лапки вам зігріємо, Лиш навчиться так, як ми, У танку кружляти, Бігати й стрибати.
Пісня « Кришталева зимонька» Учні ( по черзі) 9. Зима! Зима! Усякий знає, Вона холодною буває. Летять, кружляють, як пушинки, Легкі білесенькі сніжинки.
10. Міста чистенькі, й білі села. Зима і радісна, й весела. Кружляють вальс сніжинки ніжні, Зима пухка і білосніжна.
11. Мороз у лід озера кута, Зима, тоді всі кажуть, люта. А як насуне хмара сива, Зима по – своєму красива.
12. А вранці іній – от обнова! Яка зима у нас казкова. Зима, кажу вам, дуже гарна, То сонячна, то дуже хмарна.
13. І горнуться всі до тепла, Така зима буває зла. А блисне сонечко згори, Ото краса для дітвори.
14. На гірку всі біжать вони, Несуть санчата, ковзани. Яка ж зима! Яка вона? Вона весела і сумна.
15. І особлива, і чарівна, Як королева чи царівна. Гілок од інею не видно, Тоді вона, звичайно, срібна.
16. А на ставочках скресла крига, Тоді, ми знаємо - відлига. І щезнуть вітри та морози, Закапають з бурульок сльози.
17. Вона тепер така смішна, Бо незабаром йде весна.
Учениця. А й справді, сьогодні ми зібралися Зиму проводжати, а Весну зустрічати. А де ж Весна? Благослови, мати, Весну закликати, Весну закликати, Зиму проводжати! Зимонька в возочку,
Літечко в човничку.
Пісня « Ось вже зимонька проходить» Виходить Сонечко Сонечко. Я ходжу по діброві, як сонячна лисичка. Котики вербові, жмурте жовті личка. Просипайтесь, любі, хоч ви трішки сонні. Грійте лапенята на яснім осонні.
Зима. Сонце, ти не посміхайся, Не котися по землі! Роздивися, ще все дрімає В лісі, в лузі, на ріллі… Я замкну тебе у замку, Щоб мені не заважало. Щоб ніхто не здогадався І замок мій не зірвав.
З’являється дятел Дятел. В лісі таке робиться! Щось дивне та казкове. Мов на крилах диво – птиці, На величній колісниці синьоока, світлолиця, мчить краса, Весна – дівиця! Вся вона, як та царівна – пишна, гречна і чарівна. Мов та дівчина ступає,
Всіх, всіх, всіх з теплом вітає.
Зима. Помовчи, дзьобатий! А то зараз напущу морозу, і ти перетворишся на бурульку. Весна. Доброго дня тобі, бабусю Зима! Зима. Доброго тобі здоров’я, дівчино Весна! Рано ти пришла, ой рано. Ще твоєму царюванню час не настав. Весна. Та поглянь на себе, Зимонько! Яка вже з тебе цариця з пустою торбою? Все, що я напрацювала, ти все з’їла і випила. Зима (роздратовано). А от і не все! Не все! ( знімає торбину, трусить нею, сиплються крихти та миші випадають крізь дірки) Весна (сміється). Я краща від тебе, бо у мене люди веселі, співають, танцюють, а в тебе тиснуться по закутках та ховаються по хатах. Моє сонечко зігріває, дає людям тепло, а в тебе люди трусяться від холоду. Зима. У мене люди не трусяться, я всіх одягаю в кожухи. Весна. А я – царівна – куди ступаю, сонце сяє, все навколо оживає! А ще пробуджую від сну я нашу землю чарівну! Зима (кричить). Не пущу! Ого –го –го! Злітайтеся, дочки мої, хурделиці, Завірюхи! Сюди! Сюди! Покажіть свою силу! Збігаються Хурделиці, танцюють, посипають землю «снігом». Весна тупцює, гріється Зима (до Мороза). А ти, Морозе, чого в дугу зігнувся? А ну, дмухни! Мороз (слухняно надуває щоки). Ху –у –у –у! Кахи – кахи … Зима (сердито). Е – ех! Зовсім ти немічним став. Хурделиці стомлюються, втихомирюються, сідають, піт з чола утирають Зима. Зрадниці! Невже і ви стомилися? Хурделиці. Жарко, матусю! Зима підходить до Весни, вириває квіти, а потім змучено присідає Учениця. Утікай, утікай, біла зимонько, Вже нема, вже нема в тебе силоньки! Йде Весна, йде Весна – чарівниченька, Потемніє, почорніє твоє личенько!
Учень. Зимонько, Веснонько, не сваріться. Ви обидві хороші, приносите радість дітям своїми іграми та розвагами. Але ти, Зимонько, втомилася і треба тобі відпочити, щоб Весні дорогу звільнити. Зима змучено погоджується Зима. Що ж прощавайте, любі діти! За зиму ви поздоровіли, Пішли на користь і мороз, і сніг. І щічки ваші так порожевіли, Неначе маки розцвіли на них! Прощавай і ти, Весна – красна, Прощаюсь з вами усіма. Здорові будьте! Через рік я знову Свою вам казку принесу зимову!
Виходить, за нею вибігають хуртовини, хурделиці Учень. Ясне сонечко усміхається, Зима білая вже ховається. Зима білая з хуртовинами
За горами вже за долинами!
Хоровод «Ой минула вже зима» Дитина (Весні) Ти прийшла до нас з теплом, Та виходьмо голоском, Ходім, ходім, дівчаточка, на поле – поляночку Водити гаївоньку, співати весняночку!
Пісня – гра «Подоляночка» Учитель. На Стрітення у церкві святять воду, приносять її додому і пильно бережуть. Бо у цій воді магічна сила. За народними уявленнями це цілюща вода. Сьогодні я принесла вам свячену стрітенську воду, після свята ми з вами всі повмиваємось, щоб ніколи не хворіти. Але цього дня святили не тільки воду, а і свічки, їх називали «громічними», запалювали під час грози, щоб оберегти людей від грому, блискавки – щоб вона оберігала від нещастя. Ось і я засвічу цю свічку – хай вона захистить нас усіх: наш край, наш клас, нашу рідну землю від біди, лиха. І ви можете побажати те, чого вам найбільше хочеться. Запалює свічку, звучить тиха мелодія Ой, громице – свічечко! Святая водичечко! Від біди оберігай наш майбутній урожай! Дай здоров’я нам усім та достатку в кожен дім! Свічечко – свічка, гори, на діточок укажи! В щасті – долі щоб жили і здоров’я берегли!
Передає свічку, діти промовляють побажання і передають один одному 1. Весна красна надходить, Свої крила підводить Над полями та гаями, Над садами вишневими Віє крилами зеленими. Каже: «Земле, пробудися! Квітом чистим одягнися!».
2. Прийди, прийди, весно красна! Чепури наш рідний край. Засвіти нам сонце ясне, З нами у гурті погуляй.
3. Весела, гарна й кучерява Маленька дівчина Весна. Біжить, сміється, сіє трави, І пісня ллється голосна.
4. По всіх усю дах пісня лине, Усе пробуджує від сну, І всі комашки, всі рослини Вітають дівчину Весну.
Найменше дівчатко виходить наперед, простягає рученята до сонечка, Весну закликаючи: Благослови, мати, весну закликати! Весну закликати, зиму проводжати! Весну закликати, зиму проводжати! Зимонька – візочку, літечко – в човночку.
Пісня «Щебетала пташечка» Учитель. Був у нашого народу цікавий звичай. З нетерпінням чекали люди весну і вважали, що це птахи на своїх крилах приносять її з далекого краю, проганяють люту зиму з морозами та завіями. Матері випікали з тіста пташок, і вибігали у двір, підкидали їх угору і закликали. Діти (разом). Пташок викликаю із теплого краю: Летіть, соловейки, на наші земельки, Спішіть, ластівоньки, пасти корівоньки.
Учитель. Цих випечених пташок називали «жайворонками». Старі люди розповідали, що ця пташка народилася із сонячного жару. Вона прокидається із сонечком і своїми дзвінким голосочком сповіщає про те, що весна прийшла. Весна. Вийшла я із лісу, лугові вклонилася. Од вітрів і сонця луг зазеленівся! А до мене трави у полях прослалися, А до мене в гаю птахи озивалися, А за ними в лузі озивались квіти. Починаю, друзі, по землі ходити! Піду я далі лугами й лісами, Встелю землю килимами, Теплом своїм людей зігрію І здоров’я всім навію.
Дівчата (разом) Хлопці, наші дужі й сильні, виносьте Зиму! Хлопці виносять «Зиму» - солом’яне опудало на довгій палиці. Дівчата за допомогою червоних стрічок зображують вогонь. Всі гуртом спалюють опудало, промовляючи кілька разів: Хай вогонь палає, Зиму з’їдає… З’їв вогонь Зиму.
Діти. Ми гуляли увесь день, побороли Зиму, Ось які ми сильні! А зима розтала, І її не стало!
1 дитина. Хай сонечко просинається. 2 дитина. Хай засіваються поля. 3 дитина. Хай діти всюди сміються. 4 дитина. Хай квітне повсюди наша Земля!
Учитель. Миру і злагоди всім вам бажаємо Зичимо щастя вам назавжди Не зустрічайте ніколи біди. Хай Бог вам помагає Рідних усіх оберігає. Живіть у мирі на тій землі Будьте усі дружні дорослі й малі. Розуму, мудрості бажаю Учиться завжди на повну силу Щоб прославити Україну милу! Підготувала: Т. Ф. Глухань - вчитель початкових класів
| 
