Сайт вчителя початкових класів

Бруно Ферреро "Те, що..."

annaLeon — Wed, 04 Feb 2015 21:33:33 GMT

Те, що нам казали, коли ми були дітьми:

Не біжи; йди поволі; швидко; їж усе; мий руки; чисти зуби; мовчи; говори; перепроси; привітайся; ходи сюди; відчепись від мене; йди бавитися; не перешкоджай; не біжи; вважай, бо впадеш; тим гірше для тебе; ти не вмієш; ти замалий; я сам зроблю; ти вже великий; йди спати; вставай, вже пізно; я маю роботу; бався сам; одягнися; не стій на сонці; йди на сонце; не розмовляй з повним ротом...

Те, що ми хотіли б почути:

Люблю тебе; ти гарний; я щасливий, що тебе маю; поговорімо про тебе; як почуваєшся? боїшся? чому не хочеш? ти - дуже милий; приємний; розкажи, що ти відчував; ти - щасливий? мені приємно, коли ти смієшся; плач, якщо хочеш; кажи те, що хочеш; чому страждаєш? що тобі не подобається? довіряю тобі; мені приємно з тобою; хочу розмовляти з тобою; мені приємно слухати тебе; ти мені подобаєшся такий, який ти є; гарно бути разом; скажи, якщо я помилився...

Навколо тебе є багато людей, що чекають на слова, які хотіли почути ще в дитинстві.

Нервово смикаючи ручку своєї торбинки, одна пані сказала:

"Знаю, що мій чоловік вміє бути ніжним і сердечним. Він завжди є таким з нашим псом".

Мудрослови на кожен день

annaLeon — Tue, 03 Feb 2015 22:30:44 GMT

Крапля довбає камінь не силою, а частим падінням, так людина стає вченою не силою, а частим читанням.

Овідій

Заохочення і покарання в сучасній школі?

annaLeon — Thu, 22 Jan 2015 20:18:49 GMT

22 березня 2013 року у Міністерстві освіти і науки України пройшов круглий стіл «Заохочення і покарання в сучасній українській школі», у якому крім учителів, психологів, класних керівників, членів учнівського «Бюро захисту прав особистості» брали участь директор Міжнародної французької школи (Тіфен Анрі) та представники Міжнародної школи «Меридіан» (Гьокхан Демір і Саваш Кючюк).

Уже традиційно круглі столи під головуванням заступника Міністра освіти і науки Бориса Жебровського розпочинаються із діалогу з учнями, які й цього разу виступали головними експертами у питанні: карають чи не карають у сучасній українській школі.

Під час засідання йшлося про те, що заохочення і покарання є двома сторонами однієї проблеми – необхідності дотримання дисципліни і виконання певних правил у школі. Організатори круглого столу ознайомили присутніх із досвідом Сполучених Штатів Америки, Великобританії, Японії, Республіки Корея, Російської Федерації, Республіки Білорусь щодо питання системи заохочень і покарань.

Ця зустріч є лише початком цілеспрямованої роботи з учителями-практиками, керівниками навчальних закладів, психологами, які мають для себе визначити межі допустимого покарання і необхідність запобіжного заохочення.

«Навчають не підручники і програми, а особистість учителя», – нагадав присутнім відому фразу Василя Сухомлинського заступник Міністра. За його словами, вчителі і розрізняються тим, яку вони обирають для себе систему заохочення і покарання.

«Ми маємо переглянути всю нашу нормативну базу, існуючі положення, методичні рекомендації. Якщо необхідно ініціювати внесення змін у законодавство, щоб прописати особливості системи заохочення-покарання і допомогти у цьому розібратися тим, хто кожного дня заходить до учнів у клас», – завершив круглий стіл Борис Жебровський.

Мудрослови на кожен день

annaLeon — Sat, 10 Jan 2015 14:12:51 GMT

Чесна дитина любить не батька з мамою, а трубочки із кремом.

Дон-Амінадо

Цікаво про Україну. Як гора Говерла отримала свою назву?

annaLeon — Mon, 05 Jan 2015 21:30:20 GMT

Угорський барон Янош Нодь вирішив першим побувати на найвищій горі Карпат і назвати її своїм ім’ям. Узяв він із собою двадцять слуг і вирушив у дорогу. Було це влітку. Діставшись підніжжя гори, вирішив він отаборитися, перепочити. Два дні тривав перепочинок. Нарешті вирішив Нодь, що час вже підкорювати гору. Нелегкий шлях видався: хащі густі, каміння колюче, повалені бурею товсті колоди. Знемагали люди, падали від утоми, лише барон не бачив і не відчував нічого, окрім бажання підкорити гору.

Раптом закрили літнє сонце тяжкі чорні хмари, посипав густий сніг, піднявся вітер — почалася справжня буря. Кинулися люди хто куди. За ніч випало дуже багато снігу. Лише третина людей повернулася до табору — інші загинули, у тому числі і барон Нодь. Ті, що повернулися, тільки одне сказали: «Говерло! Говерло!» У перекладі з угорської це означає «вершина вся в снігу». Відтоді й назвали гору Говерлою.

Матеріал запозичено з сайту Cikave.org.ua

Бруно Ферреро "Сила думки"

annaLeon — Fri, 26 Dec 2014 22:18:11 GMT

Йшов собі полем подорожній - і раптом у траві побачив якийсь предмет дивної форми.

- Це змія, - подумав він.

Змія кинулась на нього і вкусила.

Пізніше тією ж дорогою йшов інший подорожній. Він також побачив предмет дивної форми.

- Це птах, - подумав він.

Затріпотіли крила, і птах полетів у небо.

Одному водієві несподівано вночі посеред поля пробилося колесо автомобіля. Він засмутився, бо не мав потрібного інструменту, щоб його замінити. Раптом вдалині він побачив маленький вогник - це був одинокий селянський будинок.

Водій швидко пішов у тому напрямку. Дорогою він думав: "А що, як ніхто не відкриє дверей?" "А що, як не буде потрібного інструменту?" "А що, як не схочуть його позичити?"

Від таких непевних думок його тривога зростала, і коли нарешті водій дійшов до того будинку, то був такий знервований, що, розмахуючи кулаком під носом у господаря, закричав: "Тримай собі свій домкрат!"

Подобається це нам, чи ні, але наші думки визначають маршрут нашої земної мандрівки, званої життям. Якщо будемо думати тільки про невдачі, то вони переслідуватимуть нас. Якщо ж думатимемо, що ми нелюб'язні, невиховані, то такою буде і наша поведінка. Якщо говорити дитині, що вона дурна, то такою вона і виросте.

Свято Казки

annaLeon — Tue, 09 Dec 2014 18:38:38 GMT

Казка в гості завітала...

Бруно Ферреро "Пісок і рука"

annaLeon — Fri, 28 Nov 2014 18:42:50 GMT

Тринадцятилітній Юрко прогулювався з мамою пляжем. Нараз спитав її:

- Мамо, як зберегти приятеля, якого дуже любиш?

Мама подумала трохи, потім, нахилившись, набрала в жмені піску. Одну руку стиснула в кулак і пісок почав вислизати поміж пальців. Чим більше стискала кулак, тим більше пісок вислизав. Другу руку, натомість, тримала відкритою і пісок залишився в ній. Хлопчик зі здивуванням спостерігав, а потім радісно скрикнув:

- Розумію!

У забутому гірському храмі зберігалася ікона Богородиці, на зворотному боці якої була написана одна молитва - молитва усиновлення.

Ось вона:

Господи,

допоможи мені бути приятелем усіх.

Приятелем,

що чекає і не нудиться,

що приймає з добротою,

що вислуховує без зусилля,

що дякує з радістю.

Приятелем,

якого завжди можна знайти.

Допоможи мені пропонувати

іншим безкорисливу дружбу,

випромінюючи радісний мир,

Твій мир, Господи.

Вчини так, щоб я був готовий

підтримувати і приймати

насамперед найслабших і

покривджених.

Таким чином я зможу

помагати іншим відчувати

Твою близькість,

Господи ніжності.

Мудрослови на кожен день

annaLeon — Wed, 15 Oct 2014 22:42:52 GMT

Виховуючи дітей, нинішні батьки виховують майбутню історію нашої країни, а значить і історію світу.

Антон Семенович Макаренко

Історії для душі Бруно Ферреро

annaLeon — Mon, 29 Sep 2014 15:36:39 GMT

Отець-салезіанин Бруно Ферреро, відомий автор, укладач популярних «Коротких історій для душі» заявив, що українці, як нація, підуть дуже далеко, бо тут багато молоді. Про це Бруно Ферреро розповів 14 вересня на прес-конференції у Львові. Бруно Ферреро зізнався, що Львів вразив його великою кількістю молоді. «Мені це дуже подобається. Бо у Турині, де я мешкаю, переважно молодь, яку ви побачите, має 80 років», – жартує отець. За його словами, їх суспільство постаріло, бо впав рівень народжуваності. І ця криза вже триває роками. В Україні – навпаки: багато дітей, молоді, і це приємно. «Та й зараз найзатребуваніша професія в Італії – це доглядальниця для старших людей», – додав він. «А ви, як нація, підете далеко, бо у вас дуже багато молоді. І це не комплімент», – наголосив Бруно Ферреро.

Довідка

Отець Бруно Ферреро народився в Італії 1946 року. У юному віці вступив до Салезіянського Згромадження і в 17 років склав перші монаші обіти, у 1974 році став священиком. Вивчав філософію, теологію, психологію, декілька років викладав у школі. Подальша його діяльність була пов’язана з видавничою справою та журналістикою. Сьогодні він є головним редактором Салезіянського Вісника – офіційного журналу Салезіянської Родини, якій тільки в Італії виходить тиражем 350 000 примірників. Також о.Бруно Ферреро є автором педагогічних праць та книжок на теми сім’ї, виховання, а також історій для дітей та молоді.

Відомий завдяки підготовці серії книг під загальною назвою «Короткі історії для душі» («Квіти просто квітнуть», «Звуки арфи», «Політ сокола», «Життя – це все, що ми маємо», «Це знає тільки вітер», «Сорок казок у пустелі», «Часом досить промінчика», «Спів польового цвіркуна», «Таємниця червоних рибок», «Кола на воді», «Троянда також важлива»).

За матеріалами газети "ZIK"