Каталог статей

Головна » Статті » Виховання » Виховні заходи

Класна година за творами В. О. Сухомлинського

Класна година

Тема: «Совість – учитель людини»

Мета:

допомогти усвідомити й конкретизувати поняття "совість", "муки сумління»;розвивати здібності розуміти і аналізувати вчинки інших людей;
вчити розбиратися у людських недоліках, представлених у літературних творах;
допомогти дітям зазирнути у свій внутрішній світ й "поговорити " із своєю совістю.

Матеріали:

роздатковий матеріал: паперові серденька, смужки паперу, аркуші
паперу для записів;
підставка із свічкою для спалювання поганих думок;
музичний супровід;
книги В.О.Сухомлинського;
оформлення дошки: українські народні поговірки, намальоване
крейдою велике серце.

Хід заняття

Вчитель.

Доброго ранку бажаю вам я,
Дітки кмітливі, ви - дружна сім 'я. Бачу, ви працювати охочі,
Тому і сяють допитливі очі,
Один одному посміхнемося
І мерщій до роботи берімося.

Діти, до нас сьогодні завітали гості. А коли в домі гості — це свято. То ж давайте і нашу класну годину ми проведемо святково і подаруємо нашим гостям вітання.
Учениця.

Доброго дня! Мовим за звичаєм.
Доброго дня! Всім вам ми зичимо.
Щастя й здоров'я вам кожної днини,
Миру і злагоди вашій родині.

- Діти, сьогодні мені хочеться розглянути дуже важливу тему: Що таке совість. Що значить жити за совістю. Безсовісність та втрата совісті. Сьогодні нам у цьому допоможуть книги В.О.Сухомлинського та народна мудрість.
Учні.

1. Ви, мабуть, досить часто чули від дорослих, які вас оточують, наступне: "Як вам не совісно?", "Де ви совість свою загубили?". В мудрій книзі написано, що совість - це один із засобів, яким душа вчить людину правильним вчинкам. Совість - це "крик душі".
2. Совість - це потужний голос серця на захист іншого і сила, яка руйнує людський егоїзм.

Учитель. Я пропоную на прикладах розібратися у тонкощах цього поняття. Але спочатку група бібліографів нагадає нам хто такий Василь Сухомлинський, та розкажуть про його життя.
Учні.

Повідомлення групи «бібліографів»

1. Народився Василь Олександрович Сухомлинський у 1918 р. в с. Василівка на Кіровоградщині в незаможній сім'ї.
2. Батько його, Олександр Омелянович, орав, працював столяром і теслею, майстрував інструменти та колеса.
3. Мама, Оксана Юдівна, працювала в колгоспі. У Василя Олександровича було двоє братів — Іван і Сергій і сестра Меланія.
4. Зимовими вечорами, коли мама сиділа над шитвом, вона розказувала дітям казки. Змалку батьки виховувати в дітей любов до книги.
5. Василь Олександрович ріс допитливим і цікавим. Любив малювати, мав чудову пам'ять.
6. Понад 35 років працював Василь Олександрович учителем і директором Павлишської школи.
7. У педагогічному щоденнику він записував свої спостереження за поведінкою дітей. А потім складав повчальні оповідання та казки.
8. Вірш «Слово про вчителя»

Вчитель, герой і поет,Світлі ідеї його
З серцем палаючим Данко,Вічні, як води Дніпрові
Справжній поет-гуманістВін видатний педагог,
Щастя творив до останку.Повен добра і любові.
Дітям життя присвятив,Василь Сухомлинський -
Все їм віддав без вагання,вчитель народний по-праву,
Він їх безмежно любив,Як нам його не любить!
Знав їх сердець поривання.Він наша гордість і слава.

(Зачитуються оповідання В. О.Сухомлинського "Образливе слово" та "А серце тобі нічого не підказало?").

Учитель.
Ось ви прослухали дві історії. І давайте спробуємо розібратися, у яких людей є совість, хто живе за совістю, а у кого совість відсутня. (Йде бесіда, діти висловлюють свої думки щодо прочитаного).
Учні.
1. Якщо людина зробила щось погане, починає себе звинувачувати й сварити, кається, жалкує про скоєне, то кажуть, що у людини (в серці) є совість, прокинулася, заговорила совість. Коли у людини є совість, вона розуміє, що поступила неправильно і некрасиво.
2. Коли людина ненавидить себе і страждає через свій негарний вчинок, говорять, що людина відчуває муки сумління. В народі у такому випадку говорять: " Стид, хоч і не дим, а очі виїсть".
3. Безсовісною називають людину, яка не вміє слухати голос серця, яка любить сильно тільки саму себе і не думає про інших, майже не знає, що таке совість. Вона робить погані вчинки і не відчуває своєї провини
4. Людина без совісті не бачить зла і неподобства. Вона поступово стає все гірше і гірше, тому що не відчуває мук сумління після поганих вчинків.
5. Кажуть : "Совість - учитель людини". Яким же чином нам жити?
6. Поступати за совістю. Навчитися зазирати у серце, а воно підкаже, як правильно чинити. Адже совість живе у серці.
7. Чим повинно бути наповнене серце, щоб жити за совістю, за правилами честі
(Роздуми дітей і заповнення відповідями намальованого на дошці серця людськими якостями: милосердя, совість, чесність, справедливість, любов до ближніх, шанобливість, доброта, лінивство, безсоромність, гнів, злість, жадність, гординя, заздрість, щедрість. Добрі якості поміщаємо у серце, а злі – викидаємо).
8. Дитина, яка живе за совістю, має багато друзів, вона усміхається життю, вона чесна і порядна, їй радісно і легко живеться, а батькам учителі дякують за гарне виховання.
Учитель. Як же людині боротися з муками сумління? (Відповіді дітей).
- Існує прекрасна традиція серед людей - це один день на рік, коли всі люди просять один у одного прощення. Цей день так і називається - Прощена неділя. Можливо, вдома хтось із вас і дотримується такої традиції.
- Я хочу вам запропонувати ще однин крок до очищення сумління. Вам на парти покладено паперові серденька двох кольорів: червоне і чорне. На червоному я пропоную вам написати ту рису характеру, яку ви хотіли б мати (можна підглянути до нашого великого серця на дошці). А на чорних напишіть негативну рису, якої ви хотіли б позбавитись. Можете бути щирими і чесними, тому що ніхто без вашого дозволу не читатиме ваші одкровення. А й більше: чорні сердечка ми складемо ось на цю тацю (вчитель тримає металеву тацю, на якій стоїть свічка). Ми після заняття вийдемо на вулицю, запалимо свічку - світло миру та любові і спалимо всі наші негативні риси.
(Діти виконують запропоновані види роботи).
- Вашим домашнім завданням було підготувати прислів'я про совість. Прошу поділіться хто знайшов.

Від людини втаїш, а від совісті не втаїш.
Нечиста совість спати не дає.
Совість без зубів, а гризе.
Той, хто не має совісті вдома, не матиме й на людях.
Хто знав стид, той має совість.
Страшно буває тому, в кого совість нечиста.
Ні стиду, ні сорому, в ніяку сторону.
Совість - це наглядач і суддя доброчинства
У кого совісті нема — нема й сорому.
Голосок дзвенячий, а совість свиняча.
Яка совість, така й честь.
Душа християнська, та совість циганська.
Хоч совість і беззуба, а до смерті загризти може.

- Буває і так, що ми втрачаємо Божий дарунок, коли не хочемо робити добра собі й іншим людям. Хтось із нас сердиться, ображається, лінується, не слухається батьків і не допомагає їм, отже, зло також знаходить місце в душі. Але наш Творець не залишає нас, він дав нам у душі особливий голос. Цей голос підказує нам, що добре, а що погано. Він є в душі кожної людини і називається совістю. Совість спонукає соромитися лихих вчинків і перемагати зло добром. Совість у нашій душі — це неначе вогник свічки (запалюю свічку), коли совість не спить — світло в душі людській. Якщо ми не забуватимемо про неї, питатимемо її: "Чи добре те, що я роблю?", то совість наша ніколи не згасне. А якщо не берегти її — будемо злими, байдужими до людей, ледачими, і вогник погасне, у душі запанує пітьма, і ніхто не підкаже, як робити добро і не чинити зла.
Учень.

Сказав Господь: "Збирай скарби на небі".
А як їх там збирати, знаєш те?
-В журбі і в щасті, в будь-якій потребі
Плекай свій скарб: це - серце золоте.
Роби добро і не чекай подяки,
Шукай повсюди чисте і святе,
Та обминай спокуси усілякі
- Отак здобудеш серце золоте.
Ти добрий з усіма і не ледачий,
Та журишся і думаєш про те,
Що справ твоїх ніхто, мовляв, не бачить?
Бог бачить твоє серце золоте.
І у лиху, нерадісну годину,
Як посмішка недобра розцвіте,
Звелить Господь:
" Облиште цю дитину!
У неї серце справді золоте!"

Вірш «Доброта»
Донечка:

Мамо, люба, глянь, як сяють ясні зорі золоті!

Мати:

Кажуть люди: то не зорі,
Сяють душі то святі.
Кажуть, хто у нас на світі
Вік свій праведно прожив,
Хто умів людей любити,
Зла нікому не робив,
Бог послав того на небо,
Ясной зіркою сіять...

Донечка:

Правда, мамо, то все душі,
А не зорі там горять.
Так навчи ж мене, голубко,
Щоб і я так прожила,
Щоб добро робити вміла,
І робить не вміла зла.
Учитель.

- Я думаю, що ви сьогодні зрозуміли хоч трішки, що таке совість, що добре, а що погано. Що людина не може вважатися справжньою людиною, якщо у неї немає совісті.